Сплавлятися річками людство вчилося століттями. Першим мисливцям та рибалкам без цього мистецтва було неможливо доставити видобуток до житла. Археологи знайшли залишки стародавніх каное, які допомагали у переміщенні річками. У 17-19 столітті нашої ери сплав річкою став необхідністю для золотодобувачів. Англієць Джонс став першим, хто уславився спусками на каяках, в умовах екстриму. І це не дивно, адже людину з самого початку манило все незвідане та нове. Тому новий вид спорту приніс багато азарту в життя людини. Джон подолав бурхливі американські, африканські річки. І став своєрідним фундатором цього руху. Але всі ці спуски були життєвою необхідністю, і як окремий вид спорту їх на той момент не розглядали.
Сучасна історія рафтингу
Рафт - це легке судно, розраховане на 6 людей. Його виробляють із синтетики. Прокататися на рафті можна в штучних та природних водоймах. Сучасна історія рафтингу розпочалася з військових дій у В'єтнамі. Американським військовим потрібно було швидко доставляти вантажі на свої бази, долаючи гірські річки. Нести на руках зброю, боєприпаси, провізію гірськими стежками було складно, а течія річок дозволяла сплавити будь-який вантаж за короткий період часу без особливих втрат. Трохи згодом проплисти на легких суднах ризикнули і люди. Адже в такий спосіб можна було не лише отримати задоволення та потужний заряд енергії, але також привнести у світ нову, особливу еру рафтингу. Мінімум навичок, максимум задоволення та адреналіну, перевели рафтинг у особливий вид спорту.
У будь-якій країні, де були гірські річки, люди стали практикувати свої вміння у спусках на рафтах. Спочатку це було окремим напрямком туризму. А оскільки у колишньому Радянському Союзі туристичні зльоти проходили регулярно, то й рафт не оминув радянських туристів. У 1989 році на річці Чуя були проведені перші в країні офіційні змагання з рафтингу. У їхній організації неоціненою стала допомога американців. Загалом команд колишніх радянських республік і зібралося чимало – близько 100. Загалом у змаганнях взяли участь понад 350 осіб із 14 держав. На той час особливою популярністю у російських та американських рафтерів користувався проект «РАФТ», метою якого було прибрати ворожість між США та СРСР. Після Чуї учасники збиралися ще тричі: у США, Коста-Ріці та Туреччині. Після цього проект збанкрутував, та й СРСР перестав існувати як держава.
Після, популяризацією рафтингу зайнялася тютюнова імперія Camel. Компанія навіть створила свою організацію для рафтерів, назвавши її «Виклик Верблюда Білій Воді». У рекламних роликах браві хлопці долали гірські річки, після цього із задоволенням закурювали цигарку з відомим брендом. Тютюнова компанія витратила чимало коштів на підтримку цього виду спорту. І навіть провела 1995 року неофіційний чемпіонат з рафтингу. Приблизно в той же час було засновано Федерацію Рафтінга, у складі якої було понад півсотні країн. Штаб-квартира федерації розташована у ПАР. Офіційний чемпіонат пройшов на стику тисячоліть у 2000 році в Чилі.
Перший неофіційний чемпіонат світу з рафтингу, що відбувся у 1995 році, у його проведенні допомогла тютюнова компанія. Офіційний турнір провели пізніше в нульових у Чилі, на річці Футалеуфу і відтоді щороку проводяться чемпіонати та міжнародні змагання з рафтингу.
Види та рівні рафтингу
Популяризація рафтингу розділила цей вид спорту на три напрямки: спортивний, туристичний та похідний. У спортивному беруть участь професійні команди зі спеціальним обладнанням. Вони їздять на змагання та чемпіонати. До речі, на чемпіонати допускають по одному екіпажу від країни, а от на міжнародних змаганнях допустимі й два екіпажі.
Найпопулярніший напрямок – туристичний. Управлінням човна займається досвідчений інструктор – рафтер. Туристи-пасажири отримують мінімальний інструктаж та вирушають до екстремальної подорожі. Для туристичного рафтингу вибирають спокійні маршрути, пройти які без шкоди здоров'ю, можуть навіть діти. На згадку туристи отримують яскраві враження, професійну фото та відеозйомку. Все необхідне обладнання, як правило, забезпечує туристичне агентство, організатор таких прогулянок. Воно ж допомагає оформити страховку рафтерам-початківцям.
У похідного рафтингу більш тривалий маршрут, порівняно з туристичним. Він передбачає багатоденний сплав із ночівлями на березі. До такої прогулянки потрібно ретельно готуватись, у тому числі придбати спеціальне обладнання.
Існує сім категорій сплаву на рафті. Початковий – це фактично прогулянка стоячою водою. Крайній – найсерйозніший. Він передбачає складний рельєфний маршрут та вміння бездоганно керувати судном. Рафтери жартують, що є ще й восьмий рівень – річки, які неможливо подолати сплавляючись ними.
Популярні місця для рафтингу
Якщо є гори та річки, то є привід влаштувати рафтинг. В Україні найпопулярнішим маршрутом для рафтером залишається сплав Південним Бугом. Подолати пороги неподалік села Мігей – найвищий пілотаж українського рафтингу.
Рафтинг у Туреччині – це сплав на річці Кепрючай, яка протікає неподалік Анталії. Славиться своїми маршрутами для рафт Чорногорія. Особливо популярним є каньйон річки Тара. Цікавий маршрут Високими Татрами в Словаччині, і сплав в австрійському Тиролі. Є цікаві маршрути для любителів рафта в Італії, Німеччині, Іспанії, Норвегії та Ісландії.
Зазнати екстремальних відчуттів та подолати пороги гірських річок звуть американські, африканські, азіатські країни. На популярних маршрутах передбачений прокат обладнання та супровід інструкторів.
